Я все ще лікую в нескінченному ніщо. У "кришталевій труні", як принцеса диснеївська. Але оточують мене аж ніяк не добрі гноми і феї... хоча вони теж живуть під землею. Так і доводиться мені блукати в темряві підземель, сподіваючись знайти шлях нагору. . Якось не знайшов я поки що в цих печерах швидкісний ліфт нагору. Все йде до того, що цей самий шлях довгий, тернистий і членистоногий. Топаю, карабкаюсь, якщо треба, то повзу. І ніхто і ніщо мене не зупинить!