Юна мавпочка Янка Орангутанова той ще фрукт. Хоча росте вона зовсім не в ботанічному саду, а в зоологічному, інакше кажучи – у зоопарку. Крім неї є там і інші звірі - слони, кенгуру, павичі, панди, моржі і таке інше. Але розумнішою за Янку Орангутанову нікого немає – це визнає навіть пані директорка, якій Янка не раз приходить на допомогу.

Янка діє не одна, у неї є компанія вірних друзів: Марек Слон, Станда Кенгуру, Кароліна Миша, Еміль Пінгвін та Томаш Панда. Вдень вони, як і належить, сидять у своїх клітинах і дають відвідувачам на себе подивитися, а вечорами, коли ворота зоопарку зачиняються і дорослі звірі засинають, вони збираються в порожній клітці покійного пана Броненосця і вирішують, чим би таким цікавим ним зайнятися. І вже цікаві справи, повірте, є. То влаштовують бал-маскарад, то день спорту; то допомагають сліпому кротикові побачити свою маму, то відучують пана Леопарда лопати будь-кого; то перевиховують неслухняного хлопчика, то рятують зоопарк від нового шкідливого наглядача, а то відправляють пана Моржа на Північ побачитися з нареченою.

Янка – душа всієї компанії, невичерпний фонтан геніальних ідей. І рухає їй, як правило, не порожня бешкетність, а загострене почуття справедливості. І щоб справедливість зрештою перемогла, Янка готова на все! Смислена зухвала мавпочка примудряється найфантастичнішими способами вирішувати конфлікти та суперечки, причому так, що у виграші залишаються всі спочатку непримиренні сторони. У неї безперечно є чому повчитися!

Історії про Мавпу Янку та її друзів неймовірно смішні. По-перше, тому що все незвичайне та казкове тут тісно переплетено з повсякденним та життєвим. А по-друге, бо написані вони у фірмовому стилі письменника Мілоша Мацоурека – дуже живою, розмовною мовою, всі нюанси якої майстерно передала перекладачка Ксенія Тименчик. Оповідання мчить таким лихим галопом, що занудьгувати і відволіктися просто не вийде. А особливість книги – гумористичні ілюстрації уславленого чеського ілюстратора-карикатуриста Адольфа Борна. У них, крім основних подій книги, проживають і власні історії, тому розглядати їх цікавіше подвійно.