Автор — бунтар-революціонер, діяч меншовицької партії. Боровся проти монархії і, як наслідок, переслідувався нею. Після Жовтневого перевороту також виявився небажаним елементом. Пройшовши з 1918 по 1922 рік горнила радянських в'язниць, одиночну камеру та голодування, він не лише вижив, а й зумів зберегти людську гідність. Досвід перебування в катівнях виявився важким, але не смертельним. Після звільнення з ув'язнення та приходу НЕПу, автор, як небажаний нової влади, був висланий за кордон, де у 1929 році, у Берліні, вперше вийшла ця книга. Його нариси за змістом своєму присвячені як опису тюремного побуту, але й зображенню життя Росії на зорі червоного терору. Якщо в країнах політичного безправ'я в'язниця завжди дзеркало життя, то ще різкіше виступає це явище в революційну епоху.