…Був острів, став материк, став містом. Острови немає, місто спускається до річки. Але судна проходять Волгою повз, тут не швартуються, місто без пароплавної пристані. Дивно, Волга, і вона віддала свій острів, і місце стало потайним – на нетаємній річці. Річка – Волга, дерево – береза, береза стоїть позаду платформи і означає, що можна повернути ліворуч у місто та праворуч до річки, але нікуди не вказує. Село прямо, зводячи місто і річку. Звідти, з вечора, з учора гавкає собака. Ми йдемо прямо, вулиця вростає у вечір… Збірка повістей «Ми відриваємося від землі» – розказана поетичною мовою, повна тонких і глибоких спостережень розповідь про Людину, її життя, її любов, її неміч та її пошук Бога.