На рубежі ХIХ і ХХ століть росіяни різного віку зачитувалися газетними та журнальними публікаціями Власа Михайловича Дорошевича, заслужено проголошеного поголосом «королем російської преси». Кожен номер газети з його фейлетоном, судовим нарисом, дорожніми нотатками, літературним чи театральним оглядом виявлявся яскравою суспільною подією. За новими статтями Дорошевича вишиковувалися в чергу і впливові респектабельні видання, і схильні до гонитви за дешевою сенсацією «листки». Справжню популярність твори Дорошевича набули наприкінці ХІХ століття, коли він почав друкуватися в одеській періодиці. У той час газетна проза, завдяки ретельній і скрупульозній роботі зі словом, постала в один ряд із великою російською літературою. Фельєтони, написані Власом Михайловичем, досі вважаються взірцем для наслідування. Він вміло компілював різні жанри — політичний памфлет, документальну повість, сатиричний монолог і багато інших. Уникнувши популярного на той час багатослівності, він сформував власний стиль «короткого рядка», завдяки якому твори виходили лаконічними і точними. Фейлетон Дорошевича, надрукований у газеті, автоматично піднімав тираж удвічі. Як писав Корній Чуковський, який назвав приїзд Власа Михайловича в Одесу «літературною сенсацією»: «Адже Дорошевич буквально перевернув уявлення про фейлетон, зробив його живим, надзвичайно різноманітним за формою…» Фельєтони письменника поєднували в собі блиск і невимушеність форми з усією повнотою серйозних чеських завдань. Вражала в Дорошевича та його плодючість: він писав щодня, невтомно відгукуючись на всі події сьогоднішнього дня. Читачі чекали на чергове викриття, і Влас Михайлович не обманював їх. Успіх письменника був загальний: городяни захоплювалися цим безперервним феєрверком тонкої дотепності.