Про божевілля можна сказати, перефразовуючи відоме твердження, що це іменна страва, яка подається і холодною, і гарячою. Воно може бути вишуканим і витонченим, як пелюстки гірських троянд в апельсиновому соусі, або гірким і колким, наче риб'ячі кістки в запеченому полині. В пекельному ресторані подають його частинами, поступово збільшуючи порцію. А хто подає? Проникливі уми припускають, ніби є Хтось… А найпросунутіші заявляють, що нікого й немає: ми самі собі кухарі та офіціанти. Суцільні неясності. Але зрозуміло одне: чим талановитіший кухар, тим ефектніша страва. Чи можна від нього відмовитися та втекти з пекельного ресторану? Подейкують: таке буває, але рахунок все одно виставляється, і його вимагають сплатити. представлені три розповіді про письменників, які волею або неволею потрапили в такий «ресторан».