Анна Радлова – петербурзька поетеса та відома красуня Срібного віку, автор кількох поетичних збірок та безлічі перекладів. У 1920-х вона опинилася в самому центрі літературного та театрального життя. Створений нею та її друзями гурток «емоціоналістів» претендував на лідерство у новій революційній культурі. У цей час Радлова пробувала себе у драматичній та прозовій формах. Її тексти відрізняються психологічною тонкістю та містичною насиченістю, до того ж присвячені вони найзагадковішим сторінкам російської історії. «Повість про Татаринову» (1931; вперше опублікована А. Еткіндом у 1997-му) написана динамічною метафоричною прозою. Вона розповідає про сектантську громаду Катерини Татаринової, яка існувала в Петербурзі за часів Олександра I. «Богородицин корабель» (1921) – драма у п'яти сценах, написана характерним віршем Радлової; Фабула заснована на апокрифічній легенді російських скопців. «Крилатий гість» (1922) – збірка містичних віршів, якими просвічує трагедія історії та своєрідний еротизм автора. У своїй історичній прозі та поезії Радлова ґрунтується на документальних джерелах, вводячи їх у ліричний сюжет, який вражає сенсаційною новизною.