У любові до Петербурга можна зізнатися по-різному: віршами, музикою, створенням візуальних образів. Звертаючись до таких творів, людина, небайдужа до міста, безпомилково вгадує в їхньому авторі свого однодумця і, більше того, брата по крові. І зовсім не важливо, де живуть ці люди, яким є їх вік чи гендерна приналежність. Книга Даші Макарової і є таке визнання. Щире, радісне, іноді щемне. Лише по-справжньому любляче місто людина може назвати петербурзьке низьке, сіре небо затишним. Вдумайтеся, не гнітючим, не похмурим, а затишним! Авторське відчуття міста свіже, молоде, часом несподівано та завжди цікаво. Приїхавши до міста своєї мрії на шістнадцять місяців, вона зуміла прожити їх настільки насичено, що залишається тільки вражатись і заздрити, як багато чого можна встигнути та дізнатися, якщо просто захотіти цього. І як спілкування з містом збагачує! Книга написана дуже невимушено та вільно. Її хочеться читати, і з нею шкода розлучатися. Разом з автором ти знову йдеш улюбленими місцями, дізнаєшся кожну деталь і дивуєшся, що на неї можна подивитися зовсім незвичним для тебе чином. Люди, які відчувають місто як щось рідне, нескінченно дороге, читаючи цю книгу, отримають справжнє задоволення, як від зустрічі з доброю та розумною людиною. Не відмовляйте собі у цьому.