«Мені випало велике щастя в житті — я застав розквіт Художнього театру, бачив усі його легендарні спектаклі. Я мріяв стати артистом цього Театру, і я ним став і навіть грав разом із моїми кумирами. Але на жаль, застав і початок його загибелі і переживаю його трагедію як крах своєї мрії, свого ідеалу в мистецтві… Але я "бачив небо"! ніжністю. Ось ця сердечність, це бажання допомогти, ця любов до театру та до своїх братів-акторів роблять книгу Владлена дуже живою та теплою. І що найголовніше, йому самому вдалося зробити дуже багато для театру, незважаючи на різні складності та образи. Михайло Ульянов