Він підняв голову до неба і раптом завив по-вовчому: тужливо і протяжно. Він знову залишився один: без грошей, без документів, позбувся речей, зібраних у дорогу, але був вільний живий – вогонь порвав його зв'язки з цим будинком, цим містом і цими людьми, які хотіли його вбити, просто так – з розваги. , Геть з цього міста, який так і не став йому рідним і близьким, в якому він безглуздо прожив понад 35 років і який він залишає з радістю, шкодуючи лише про своє загублене життя і каючись, що не зробив цього багато років тому, а все гнався і гнався за примарною надією на забезпечене та цікаве життя. Але нехай, хоч залишок свого життя, він проживе там, де й мав прожити його всю.