Південь Франції — край релігійних та політичних пристрастей. Гнів тут гасне швидко, але ненависть зберігають довго. Після падіння Наполеона католики погано поводилися з протестантами, яким імперія надавала заступництво. Невиразна ситуація призвела до появи організацій, які називали себе вершниками правосуддя, але найчастіше діяли як злочинці. Серед таких – Братство чорних грішників. Вкривши обличчя чорними каптурами на зразок древнього чернечого ордену, що молився за душі грішників, що каються, новоявлені поборники справедливості сіяли страх і смуту в серцях жителів Провансу. Якими є їхні реальні цілі, хто їхній ватажок — з цього приводу ходило багато чуток і підозр, але точної відповіді не було. Використовуючи реальні факти, письменник, чиє дитинство пройшло неподалік описуваних місць, викладає свою версію подій, що розбурхали весь Прованс за правління короля Луї-Філіппа I.