Творчість лауреата Нобелівської премії Чеслава Мілоша (1911–2004) автобіографічна, тому його вірші, романи, листи, інтерв'ю та есе автор розглядає не лише як літературу, а й як свідчення. Ірена Грудзинська-Грос шукає в них опис подій, які сформували ідеї та почуття, що стосуються насильства та страждання, а також роздуми та висновки, витягнуті Мілошем із цього досвіду. І оскільки нинішнє публічне життя проходить у тіні Другої світової війни, автор намагається знайти приклади того, як думати про насильство, яке є у нашому повсякденні, та про загрози, які воно породжує.