— Не сперечайся. Я все вирішив. Марк тебе супроводжуватиме скрізь. Крапка. Станеш викадрюватися, застосує силу. Навіть кайданки, якщо знадобиться. Ясно висловився? — Я зараз їду на похорон найкращої подруги та сторожові пси мені без потреби! - Вероніка, він їде з тобою! Крапка. - У такому вигляді? — Не переживайте, Вероніко Валеріївно! - Голос тихий, від нього всередині починає все вібрувати. - Я переодягнусь. Мені здається чи він наді мною ірже? Втім, можливо, шрам надає його обличчю такого трохи глузливого виразу. — Народжу теж переодягнеш? — огризаюся я, розвертаюсь і мчу до себе в кімнату.