Так буває, що живеш у величезному світі і нічого не знаєш про нього. Так, чув, колись давно сталася війна, що викосила половину галактики – ефеси тоді повеселіли на славу, але тепер інші часи, все налагодилося, механічні зірки радують око. Ти молодий, працюєш барменом у пристойному закладі, вус не дуєш. А тут стрілянина, вибухи, механоїди та погоні!.. Ще дівчисько це психованне – помісь, що зневажається всіма дотепний і великоокий гібрид, а туди ж. Чи то підколоти тебе хоче, чи то прибити. Та не одна, з усією своєю командою! Нікуди не хочеш, але тебе силоміць змушують дивитися на речі з іншого боку, і згадувати і бачити, що колись ти був іншим: хитрішим, жорсткішим, злішим і... набагато старшим, ніж зараз. І помчала: далі космос, кротові нори, «Дика Бетсі», «Кокетка Мей» та «Ліліт». Інші світи, на яких усім від тебе щось потрібне. Та не просто так, а під вогнем плазмових гармат, під гуркіт рейкових стволів. Дістали!