Що краще ми знаємо життя Пушкіна, то глибше й точніше розуміємо сенс його творінь. Ось головна причина, яка вже протягом кількох поколінь спонукає дослідників з усією ретельністю вивчати біографію поета. Не пусте цікавість, не бажання помножити кількість анекдотичних оповідань про Пушкіна змушує їх звертати увагу й на такі факти, які можуть здатися малозначними, непотрібними, а іноді навіть образливими для його пам'яті. У житті Пушкіна малозначного немає. Дрібна подробиця дозволяє часом по-новому зрозуміти та оцінити всім відомий вірш чи рядок пушкінської прози. Немає нічого образливого для пам'яті поета в тому, що ми хочемо знати живого, справжнього Пушкіна, хочемо бачити його людську подобу з усім, що було в ньому і прекрасного і грішного. Щодо цього можна погодитися з Вересаєвим, який сказав: «Нудно дослідити особистість і життя великої людини, стоячи на колінах». Дорогим всім нам образ стає ще ближчим і дорожчим, коли ми впритул підходимо до поета і допитливо вдивляємося в його людські риси. Цими думками керувався російський емігрант, талановитий письменник і дослідник-пушкініст Микола Олексійович Раєвський (1894–1988) у своїх пошуках приватними архівами довоєнної Чехословаччини унікальних матеріалів про життя та оточення великого поета.