Тео Все моє життя було розписане, створене для мене ще до того, як я з'явився в планах мого батька. Я спадкоємець трону Валентино. Королівство, побудоване на крові та брудних грошах. Але правити їм я буду все одно. Мій батько був наймолодшим Доном, якого колись коронували королем. Однак, якщо пощастить, контролюючий ублюдок скоро зникне, що дозволить мені побити його рекорд на кілька років. Я люблю свого батька - поважаю його до чортиків. Але деякі з його рішень, які він ухвалив останнім часом, плани, які він намітив для мене, вони... архаїчні. Я був щасливий погодитись з його пропозицією, втілити роль, яка була відведена мені при народженні. Поки не зустрів її. Вона не була частиною його ретельно продуманої ігрової дошки. Вона не вписувалася у спосіб життя. Її б з'їли живцем, якби я привернув її до цієї ролі. Ці її невинні смарагдові очі тримають мене в полоні з того моменту, як наші шляхи перетнулися. До біса всі плани на майбутнє. Ця дівчина, якій не місце в моєму світі, стала його частиною. Нове місто. Нова країна. Це нова я. Принаймні саме так я говорю собі, виходячи з літака в аеропорту Кеннеді. Нью-Йорк — найкращого міста для того, щоб змусити себе вийти із зони комфорту, вийти із тіні сестри, я й придумати не могла. Колись моя мрія включала пошук чоловіка, народження дітей, будівництво білого паркану. Забавно, як все змінюється з часом. Моя нова мрія? Насолоджуватися життям у повній мірі. Дослідити та дізнатися, хто я така, без своєї другої половинки. Пережити культурний шок Нью-Йорка, не стати жертвою пограбування чи вбивства — також належить до цього списку. Доки я не зустрічаюся з ним. І отак моє життя повертає на сто вісімдесят градусів. І знову. У ньому є щось темне – він волає до тієї частини мене, про існування якої я й не підозрювала. Невже я можу піти проти морального компаса, проти всіх переконань, за які я так міцно трималася, тільки для того, щоб відповісти йому? Щоб бути з ним?