У книгу увійшли спогади дружини отця Олександра Уляни Сергіївни Шмеман. Вона описує життя о. Олександра з самого його народження, але, звичайно, найцікавіші сторінки присвячені тому, чому вона сама була свідком. Голодна, але щаслива юність в окупованому німцями Парижі, Св.-Сергіївський Інститут, переїзд до Америки… «Ці спогади – мій спосіб подяки за те щастя, що я розділила з Олександром, і я повторюю разом із ним: «Господи, добре нам тут бути!”» – закінчує свої дивовижні мемуари Уляна Сергіївна Шмеман.