Василь Зубакін написав авантюрний роман про життя ровесника ХХ століття барона д'Астьє – аристократа з вищого паризького світла, поета-декадента, наркомана, ловеласа, флотського офіцера, героя-підпільника, одного з керівників Французького Опору, а боротьби за мир та навіть лауреата міжнародної Ленінської премії. «У його помешканні висять портрети його предків; майже всі вони були міністрами внутрішніх справ: хто в Наполеона, хто в Луї-Філіппа... Генерал де Голль призначив д'Асті міністром внутрішніх справ. Міністром він, однак, був недовго: війна була вже виграна, і спис ДонКихота був не за сезоном» (Ілля Еренбург). Ким був насправді цей багатоликий чоловік, якого так високо цінували Черчілль, де Голль і Хрущов? Шляхетним лицарем, шукачем гострих відчуттів, мрійником, агентом КДБ? Чому донька Леоніда Красіна довіряла йому у всьому, а дочка Йосипа Сталіна – ні? І яка доля загадкової книги про Сталіну, яку нібито почав писати Еммануель д'Астьє?