Метт Скайлер вийшов на продуту вітром палубу й наповнив свої легені свіжим океанським повітрям. Наодинці він дивився на безмісячну ніч. Зірки промивали небо і блищали на воді. Спалах світла привернув його увагу. Великий об’єкт рухався паралельно кораблю — він закривав відбите зоряне світло. Скайлер розгледів ледь помітні білі лінії піни, що звиваються вздовж його краю. Його очі звикли, а пульс прискорився. Це було те, що він бачив раніше іншої ночі, інший океан. Низький круглий профіль із злегка горбистою спиною, висока сувора вежа, увінчана антенами, і хвостовий плавник, що розрізав воду, як у акули. Не можна було помилитися в характерному профілі радянського атомного підводного човна типу «Янкі». На ньому не було ніяких позначок, лише один чорний прапор майорів на вежі. Його знак розрізнення — білий череп і схрещені кістки.