««Красою торгувати не можна» — думала вона, спостерігаючи як Юрій, у пошуках дешевших квітів, перебігає від однієї торгівлі до іншої — «її треба дарувати». Соня захоплено розглядала великі жовті троянди, які продавала молодуха у теплих, спортивних штанах. Їй раптом здалося, що якщо вона притисне цей величезний букет прямо до обличчя і всіма грудьми вдихне аромат чудових квітів, то її душа просвітліє, очиститися від того болю, який вже кілька років не дає їй жити. Соня мимоволі подалася вперед, уважно вдивляючись у кожну жовту пелюстку.— Дівчино, купуйте! Вони просто чудові! — голосно закричала молодуха, помітивши інтерес до троянд. — Ідіть, подивіться на них ближче,— дівчина вже дістала букет із банки і простягла квіти Соні. «Якщо він мені їх подарує, то все в нас буде добре» загадала вона, шукаючи Юру очима. Герасимов відразу помітив її погляд і широко посміхаючись, кивнув головою»