У Бориса є все, що потрібно чоловікові до п'ятдесяти років. Розраховувати на щось нове, мабуть, пізно та й що може бути нового? Зустріч з Іриною, вона молодша на 18 років, все змінює. Незрозумілим залишається одне – як вони могли жити раніше? Перебудова в країні зводить їх з відомими людьми, подорожі світом наповнюються дивовижними пригодами. Але, Ірина хворіє. Лікарі кажуть: «Нічого страшного». І час стає маятником між надією та розпачом. Як його зупинити? Це глибока, щира розповідь про любов і дружбу, про радість і страждання, і, головне, про те, що робить людину людиною. Повість викличе у вас дивне почуття - відчуття щастя від кожного прожитого дня і одночасно болю. Змусить подумати: чи скаже Вам кохана людина «Дякую тобі»? проявів, драматичних та ліричних.