На хвилі все зростаючої моди на північну міфологію та історію деякі наші сучасники полюбили при нагоді міркувати про приємний і єдино «гідний» посмертність у раю стародавніх скандинавів та інших вікінгів — Вальхалле. Чомусь їм здається, що там буде дійсно здорово, все буде безкоштовно, все буде в кайф. Не відстають від них і численні автори фентезі, герої яких почуваються серед північних богів як удома, схожі братаються з героями-вікінгами і пачками закохують красунь-валькірій. Чималу данину такої традиції віддав і автор цієї розповіді. Ось тільки кілька подорослішавши і накопичивши в голові певну кількість відомостей про реалії тієї епохи, автор одного разу задумався: а чи так радісно буде нашому сучасникові в скандинавському раю? Автор заздалегідь вибачається за можливу образу релігійних почуттів окремих віруючих. Всі збіги випадкові. Всі герої вигадані… чи майже всі.