Ця книга розкриває події царювання великої Македонської династії візантійських імператорів. Прийнявши царство за хвилину глибокої політичної, економічної та військової кризи, імператори Василь I Македонянин, Лев VI Мудрий, св. Никифор I Фока, Іоанн I Цимисхий та інші незабаром відвоювали для Візантії майже всі раніше втрачені території Сході, повернувши імперії блиск, могутність і силу. Саме за них арабська експансія практично завершилася, вичерпавши свої потенційні можливості; почався повільний захід сонця Халіфату. Крім військових і політичних подій у книзі викладаються особливості взаємин між Константинопольськими патріархами та Римською церквою, яка переживала найжорстокішу кризу папства, подолати яку сподівалися ідеологи «Клюнійської реформи». У цей же час Східна церква проходила випробування «грецьким папізмом», що виразилося у різкій конкуренції з імператорською владою та поступовому адміністративному підпорядкуванні Константинополю…