— Навіщо ти прийшов, Стасю? У тебе незабаром весілля. Не примушуй наречену чекати, — говорю пошепки, заглядаючи в очі боса. — Ір, давай поговоримо... — Про що ми говоритимемо, Аверін? І що змінить нашу розмову? Ти одружишся? Так. Ти використав мене? Знову так. Завтра напишу заяву на звільнення. І все. На цьому поставимо крапку над нашим зв'язком. — Ірине, так вийшло, — відповідає він, смикаючи плечима. — Так, я одружуся з нею. Але й до тебе... — Пішов геть, — перебиваю. — Мені не здався чужий чоловік. Я просила тебе не розбивати моє серце. Але ти розбив. Нахабно брехав увесь той час, який ми провели разом. Іди. Бачити тебе не хочу. - Вона вагітна. Чекає від мене на дитину. Мені справді треба йти. До неї.