Роман Флори Олломоуц «Срібний меридіан» своєрідний за композицією, історичним охопленням і, головне, викличе безперечний інтерес своєю причетністю до одного з центральних питань світового шекспірознавства. Активно обговорювана проблема авторства шекспірівських творів представлена досить несподіваною, але художньо цілком виправданою версією, яка і складає головний внутрішній нерв книги. пише роман про Великого Барда. Він не підозрює, що відкрив перспективу, опиняючись у якій, історії, задумані ним, почнуть збуватися у його власному житті. Хто такий геній? Звідки він приходить? Чому серед великих творців світу у пам'яті людства залишилося так мало жінок? Чи можливо знайти на Землі втілений жіночий геній? І що відбувається в непередбачуваний момент цієї зустрічі? Дія «Срібного меридіана» відбувається в сучасній реальності. Структура «романа в романі» зумовлює перекличку епох і занурює читача в атмосферу «золотого віку» Англії. Тут неможливо залишитися естетично відстороненим спостерігачем. Час перетворюється, не обмежений нічим, вільний рух у його просторі доступний кожному герою сюжету. «Люди — це кораблі в океані часу. Вони можуть не бачити один одного, занурені в туман, їх курси можуть не співпадати, але вони подають один одному сигнали. Одні рухаються у майбутнє, інші залишаються у минулому. Слова і образи - те саме, що в океані звук і світло. Якщо зрозуміти цю мову, можна навчитися розпізнавати зв'язок часів. Ключ до абетки цих сигналів – співчуття».