Ранок починався з двох таблеток антидепресантів. Крім викладачів із нею ніхто не розмовляв, та й ті намагалися якомога рідше звертатися до Сашка. Бували тижні, коли вона не вимовляла жодного слова. На лекціях її накривало так, що ставало боляче дихати. Саша мучилася до перерви, а потім виїжджала додому. «Я не схожа на цих милих та сонячних дівчаток, яких усі люблять. Бабуся каже, що в мене мерзенний характер і що мені важко доведеться у житті. Але друзів у мене багато, це правда. Коли мене вітають, я щоразу плачу. Напевно, зробила щось хороше в минулому житті, тому мені так щастить у цьому. Він ніколи не бачив таких. Про таких як вона пишуть пісні. Їм присвячують найкращі вірші. Про них знімають душевні фільми та романтичні комедії з неодмінно щасливим фіналом. Він два дні спостерігав за нею, боячись заговорити. Одна історія про трьох різних дівчат, пошуки себе та свого місця в житті, коханні та переродженні.