Ця книга оповідає про іконоборчий етап в історії Візантійської імперії (VIII–IX століття), характером не лише церковними суперечками з цього приводу, які вирішив останній, VII Вселенський Собор, але й найважливішими зовнішньополітичними подіями. Насамперед до них слід віднести освіту нової Західної Римської імперії на чолі з Карлом Великим та його наступниками і так звану «папську революцію», що стала провісником майбутнього розколу між Східною та Римською церквами в 1054 р., ці події викладені детально і докладно.