Комусь доля дарує подарунки, а комусь одні неприємності. Хтось стає Принцесою із Попелюшки, а комусь доводиться працювати і працювати, щоб хоч якось зводити кінці з кінцями. скаржуся, я її люблю і намагаюся з оптимізмом дивитися в майбутнє. Ось тільки нове місце роботи, повне дивних і зовсім ненормальних особистостей все більше схоже на чиюсь барліг, ніж на шикарний і респектабельний клуб! І чим більше я про нього дізнаюся, тим менше хочу спілкуватися з його безпосередніми власниками… Адже недарма кажуть, не будіть сплячого ведмедя, а то гірше буде!