Анотація:Хех, що робити, коли хочеться шаленим вовкодлаком на пару з п'яним упиром вити від туги і повіситися на найближчій осині? Правильно, не сидіти на місці, а, зграбаставши до себе в учні тямущого ельфіка, прокинутися по злачних місцях, ненадовго осісти в гостях у доброго дядечка, а потім вирушити в дорогу намагаючись відв'язатися від нав'язливих докучань демона, від погляду якого хочеться закопати у пісок, власноруч накидати пагорб землі, поставити дерев'яний хрест і тихо заплакати на прощання. Ага, ось так мені це й дали зробити! Цей упирів демон, будь він не ладний, твердо вирішив зібрати в одне ціле всі уламки мого минулого, навіть не дивлячись на те, що ці уламки ріжуть болючіше, ніж мій же власний кинджал і гострий язичок мого учня. Питання, де ж я так згрішила, набирає обертів. Хех, хто б ще на нього відповів…