Монографія О. І. Єлісєєвої, присвячена одному з найменш вивчених аспектів в історії політичної думки Росії XVIII ст. — виникненню і формуванню зовнішньополітичних доктрин, які помітно вплинули на розвиток російської філософської та політичної культури, а також на міжнародні відносини останніх двох століть. Друга половина ХVІІІ ст. ознаменувалася появою великих державних проектів, які вперше пов'язували вигоди політичних спілок, дипломатичних та військових акцій з природним географічним становищем Росії. Серед цих проектів документи, розроблені найсвітлішим князем Потьомкіним, займають особливе місце. Його записки «Про Крим», «Про Польщу», «Про Швецію», а також проекти, присвячені Північному Кавказу, Закавказзю та Персії, досі не піддавалися дослідженню. Тим часом, саме в них зосереджені ідеї, які стали провідними у зовнішній політиці другої половини катерининського царювання і зрештою заклали основи для подальшої геополітики Російської імперії