Річард III (1452–1485), мабуть, найвідоміший і найзагадковіший король Середньовіччя. Він довгі роки був вірним васалом свого старшого брата - Едуарда IV Йорка (1461-1483), який вірив Річарду настільки, що перед смертю призначив брата регентом Англії та опікуном своїх синів. Однак, майже відразу ж після смерті Едуарда IV з Річардом сталася дивовижна метаморфоза – він усунув від влади, посадив у в'язницю, і, можливо, навіть наказав убити довірених його піклуванням дітей. Царювання Річарда III було дуже недовгим, за два неповних роки він не встиг проявити себе як державний діяч, і все ж він повинен був залишитися в пам'яті англійців як не найгірший государ - він скасував введені Едуардом IV «добровільні» пожертвування на користь корони і прийняв низку прогресивних законів. Методи, якими Річард прийшов до влади, за мірками XV століття, не виглядали по-справжньому аморально; а героїчна смерть на полі бою (Річард III став останнім англійським монархом, який загинув у битві), могла б зробити з нього героя. Проте, вже за кілька десятиліть Річарда III стали вважати лиходієм і зрадником. Шекспір описав його як кривавого тирана, клятвозлочинця і вбивцю, «виродка, горбатого і тілом, і душею». Цей гротескний образ виявився настільки колоритним, що у буквальному значенні слова почав жити власним життям. Можливо, саме завдяки негативній чарівності шекспірівського короля, вже на початку XVII ст. у Річарда III з'явилися перші захисники. Історики сперечаються досі – одні проголошують Річарда взірцем чесноти, інші називають його двоособовим вискочкою та вбивцею. Яким Річард ІІІ був насправді? Чому в нього така погана репутація? Відповіді спробуємо знайти у цій книзі.