Автобіографічні романи бувають різними. Деколи – це спогади, відтворені зі скрупульозною точністю історика. Часом – мрійливі мемуари про душевні хвилювання і перипетії долі. А іноді – це настрій, який ловиш у кожному рядку, відволікаючись на форму, обтікаючи сприйняттям змісту. До третьої категорії можна зарахувати «Верхом на зірці» Павла Антипова. На поверхні – розповідь про друзів, чия молодість випала на 2000-ті роки. Вони ростуть, пустують, сваряться і миряться, люблять і відчувають. Але це лише оболонка сенсу. Насправді це роман про місто, яке переломлюється у сприйнятті героїв. Ви були колись у Мінську? Якщо так, то на сторінках цієї книги ви побачите те, з чим ніколи б не зіткнулися особисто. Якщо ні, ви зрозумієте, наскільки різним може бути те саме місто, пропущене через думки, почуття і душі різних людей. Навіть для тих, хто там мешкає все життя, Мінськ відкриється з невідомого боку. Складно з точністю сказати, про кого або про що цей роман – про юних жителів Мінська, які шукають свій шлях, або про Мінськ, який знайшов місце у їхніх серцях. Є лише розуміння того, як багато може бути одного і того ж міста, якщо кожен носить у собі його частинку. Книга містить нецензурну лайку.