Мені здавалося, що це нормально – часто плакати, скасовувати зустрічі, тижнями не виходити з дому, думати про самогубство. Щодня мені не хотілося вставати з ліжка, і в голові проносилася думка: «Так буде завжди, нічого вже не зміниться». У червні 2020 року я потрапила до психіатрки. Вона поставила мені тривожно-депресивний розлад. Тієї осені я вперше опинилася в психіатричній лікарні. У мене не було людей зі схожими проблемами в моєму оточенні, і я зовсім не знала, до чого готуватися. Ця книга – мій особистий щоденник. У ній я розповідаю про правила, лікарів, інших пацієнтів, дозвілля. Це збірка вражень людини, яка не замислювалася, наскільки іншою може бути повсякденне життя. Статистика вселяє страшні цифри щорічно хворих, і ці числа зріють сумними знаками на тілі всього людства. «Відвідування заборонені» - сумна відповідь усім тим, хто ігнорує важливість власних думок у спробах втекти від свого «я». Нехай ця важка, але така правдива книга стане для багатьох сигналом надії у в'язкій плутанині ментального полону.