«Вони її знайшли». Всього три слова в телефонній трубці, що шипить, змушують Олександру кинути звичне життя і улюблену родину і зірватися в загублене в сопках містечко свого дитинства. Їй доведеться знову зануритися у власне пекло, пройти крізь вогонь і задушливий дим спогадів, балансуючи на тонкій межі між реальністю та безумством, щоб нарешті розкрити страшну таємницю дев'ятнадцятирічної давності. Але що, якщо таємниця виявиться набагато гіршою, ніж вона могла уявити? Відгуки критиків: - Євгенія Овчиннікова вміє створювати тексти підвищеної тривожності, і лякає вона читача не докладним живописом страшного і не скримерами з-за рогу. Її тихий жах сочиться з буденної рутини, з незначних на перший погляд подробиць звичайного, хай і не найблагополучнішого життя персонажів. нульові, сильна героїня, вплетеність унікального природного ландшафту в оповідання, тема сестринства. Євгенія Некрасова, письменниця