Книга є досвідом дослідження одного з аспектів світогляду середньовічного європейця рубежу першого і другого тисячоліть - сприйняття природи та осмислення власних взаємин з "природним середовищем". Розглядаються варіанти розуміння слова "природа" та його синонімів, реконструюються уявлення людей минулого про складові частини, на які розпадається навколишній світ, та модель "orbis terrarium", що складається з цих елементів. Пильну увагу приділено аналізу емоційного та естетичного ставлення людини Середньовіччя до природи, виявлення особливостей літературної мови латинської словесності X початку ХІ ст. Важливе місце у дослідженні займають ті, чиї думки вивчаються насамперед - вчені ченці. Серед них виділяються Герберт Орільяцький, Ріхер Реймський, Дудон Сен-Кантенський та багато інших письменників-клірик "Відродження X ст.".