Спогади актриси Вахтангівського театру Галини Львівни Коновалової вирізняються чудовою сердечністю та закоханістю по відношенню до минулого часу. Її спогади невибагливі, але щирі і точні, до того ж висвітлюють одну з маловивчених сторінок театрального життя – евакуацію вахтангівців до Омська. Коли мені кажуть «Вахтангівський театр», – я згадую сувору сіру, ще не розбомблену будівлю нашого театру – центр Арбату, центр Всесвіту. коли мені не кажуть «Вахтангівський театр».