Дія роману Алли Хемлін розгортається в провінційному українському місті з 1941 по 1961 рік. Персонажі намагаються будувати життя по-новому, прагнуть приручити власну долю, проте ті опираються. Світлі плани, що обіцяють радісні переживання і сліпучі захоплення почуттів, обертаються каламутною реальністю. Непритомність — ось форма існування героїв. Це те саме покривало майї, крізь яке вони дивляться на світ, уже не намагаючись зрозуміти, існує він чи ні. Мовна мовна стихія, що розгортається в книзі Хемлін, схожа на стихію музичну. Переходи від кумедного до трагічного, від раціонального до ірраціонального, від надії до екзистенційного жаху, від норми до аномалії відбуваються, як у музиці — з одного такту, з одного речення. Мова як метафізична сутність протистоїть всепожираючому Часу, зберігає людей та епохи.