Свій бізнес учень 6 «Б» класу Андрій Бєляєв розпочав із лотка у дворі, де продавав на розлив пепсі-колу. Потім переключився на чудодійні порошки з аскорбінки, пропонуючи їх однокласникам під виглядом ліків, які покращують пам'ять. І знову прогорів. Зі всього класу знайшовся лише один покупець — Лешка Байбаков. Промах вийшов і з морською сіллю, виробництво якої він налагодив з йоду і звичайної солі, яку мама додає в суп. У першій аптеці йому з діловою прямотою порадили пошукати для його товару інший ринок збуту. І це незважаючи на всі запевнення у чудовій якості останнього. Спроба торгувати старими іграшками теж мала успіху. Мама виявилася напоготові. В результаті іграшковий бізнес був прикритий, навіть не розпочавшись. Гроші жили своїм, невідомим Андрієм життям. Іноді їхні шляхи таки перетиналися. Тоді в його кишені було кілька монет. Втім, гроші там довго не затримувалися, а тому кишені були переважно порожні. Примхлива фортуна вперто не хотіла помічати старань Андрія, але доля, в особі дідуся Адама, дала йому ще один шанс.