Одного разу людина прокидається рано-вранці і розуміє, що вона зовсім не та, ким є насправді, ким уявляв себе все життя. І все, що його зараз оточує, те, що він робить кожен день, це лише якесь життєве тло, його тимчасовий притулок, в якому він, насправді, не живе, а лише приходить на короткий час, щоб відновитися від того, чим він займається насправді у своєму житті – порятунком людей у різні часи від згубних для них самотностей. І того березневого ранку, коли в ньому відбулася ця зміна, коли він повернувся до самого себе справжнього, він починає згадувати і описувати те, чим він займається насправді. Порятунок та спостереження.