Творчість Івана Сергійовича Шмельова, наново відкрите наприкінці 80-х років ХХ століття, займає особливе місце в історії російської літератури. Письменник дивиться на світ крізь призму глибокої православної віри, його твори пронизані психологізмом, а багатство їхньої мови повертає читача до кращих зразків російської прози. Епопея «Сонце мертвих» — трагічне оповідання про життя та смерть людей у період голоду та братовбивчої Громадянської війни, з болем та люттю описане очевидцем. Роман «Шляхи небесні», який письменник присвятив своїй дружині, розповідає історію двох людей, бідної дівчини Дарії Корольової та багатого інженера Віктора Олексійовича Вейденгаммера, любов яких стає як випробуванням для них обох, так і початком їхнього духовного перетворення та шляху до Бога. >