Мені було сорок шість, коли я помер і повернувся до себе чотирнадцятирічного. Але якщо довго впливаєш на реальність, реальність починає впливати на тебе. І намагається відторгнути чужинця. Зрештою їй це вдається. Тепер мені по-справжньому чотирнадцять, у мене проблеми, які не кожному дорослому під силу, я збираюся вплутатися у фінансову аферу. Ті, кого я в школі терпіти не міг, вважають мене другом та лідером команди. Як це розхльобувати? Єдине, що залишилося - знання мене-дорослого. Чи достатньо їх, щоб досягти цілей, які поставив чоловік, яким я все життя хотів стати?