Спогади Віри Гіссінґ, вперше опубліковані в 1988 року, розповідають про єврейських дітей, яких у червні 1939 року вивезли з Чехословаччини до Англії, рятуючи від Холокосту. Вірі не виповнилося й одинадцяти років, коли батьки посадили її на потяг, відправивши до чужої країни, сподіваючись, що там вона буде в безпеці. Шість років дівчинка переживала весь тягар війни, перебуваючи у Великобританії, далеко від мами та тата, що залишилися в окупації. Вона вела щоденник, куди записувала щоденні спостереження, де турбувалася за рідних і молилася про звільнення своєї країни. Повернутися в Прагу їй вдалося лише після розгрому фашизму. Але що чекало Віру на руїнах коханої нею Чехословаччини? Чи залишилися ті, хто вижив? Її глибоко відчутна сповідь розгортається в справжній роздум про силу людської волі, дороговказний маяк надії та природу добра і зла.