Раннього хрещенського ранку 1971 року центральною вулицею Вологди бігла напіводягнена і явно нетвереза жінка. Побачивши міліціонера, вона кинулася до нього в істериці: "Я вбила свого чоловіка!" Така собі красуня, а губа розбита, під оком фінгал набухає... «Ідіть спати, громадянко,— порадив охоронець. - Ви сильно випивши. Не те – у витверезник». «Громадянка» стояла на своєму: «Мій чоловік – поет Рубцов! Я його щойно задушила! Юний постовий зовсім недавно читав вірші Рубцова і тому з цікавістю вдивився в напівбожевільні очі жінки. Зважаючи на все, «розхристану мадам» доведеться передавати не до витверезника, а до дурдому…