Мені хотілося б донести в даному есе, що волонтер, а особливо волонтер Сочі-2014, – це не дурник, який поїхав попрацювати безкоштовно, отримати на халяву різних ніштяків та сфоткатися з Плющенком та іншими зірками спорту. Одним словом, у більшості були свої абсолютно різні мотиви, кожен по-своєму прийшов до цього. Чим займаються волонтери Ігор? Як вони туди попадають? Чим їх годують, де вони живуть? Про такі прості речі й йтиметься в даному есе. І нехай його прочитає той, хто хотів би стати волонтером, або ця справа поки що просто цікава. Чого ще чекати від цієї книги, яких описів? Це необов'язково «викриття», бо було багато кумедних, веселих речей. – Описання робочих волонтерських буднів? Звичайно! Але ще й яскравих моментів, концертів та движухи, яка пов'язана із волонтерством. І фотографій.:) Ви зможете побачити внутрішню кухню волонтерів: як люди з різних кінців землі стали єдиним цілим. зможуть навіть поностальгувати.:)А чи знали ви про те, що:– волонтерам не можна, а часто просто ніколи сходити на змагання, що проводяться не на їх об'єкті;— волонтер їсть 2 рази на день – сніданок та вечерю;– більш третини волонтерів назвали цю роботу кращою роботою в їхньому житті? Загалом, я постараюся ще з гарячим інтересом розповісти, як усе було, як ми провели ці три тижні, без прикрас і перебільшень.:)