Наша свідомість як потік води. Спокійний і розмірений, поверхнею якої пливе різне сміття чи сміття – наші думки. Зазвичай ми їх не помічаємо або не звертаємо уваги, але коли з якоїсь причини починаємо концентруватися на думках, у потоці утворюється вирва, в яку втягується все більше і більше сміття, що пливе, наших думок. Ми це робимо самі – аналізуємо, саморефлексуємо, приходимо до якихось висновків, даємо оцінку собі. В результаті вирва стає постійною, тому що ми весь час пам'ятаємо про свою самооцінку і не припиняємо внутрішнього діалогу. І скільки таких воронок у нашому потоці свідомості?