Ти прожив все життя без жодних достоїнств, досягнень, без мрії та прагнення, але ось — війна. І тепер, якщо виживеш, ти до кінця життя залишишся героєм. Не для товаришів по службі, звичайно, вони знають тобі ціну — але для простого народу. Бліклі медальки дадуть тобі право красуватися на лицемірних парадах, збирати квіти у щирих дітей і буйно пиячити, вигукуючи злі та гидкі слова на адресу тих, хто чомусь не воював. Нехай навіть тоді вони ще не народилися. Ти крокуєш у строю пліч-о-пліч із справжніми героями, які чинять подвиги, перемагають біль, втому, зазнають тортур. Але ти не один з них. І, на жаль, лише ти сам це знаєш. Це знали ті, що лежать у братських могилах, присипані чужою землею. Серед них було чимало справжніх героїв. Але серед них тебе немає. Ти це і є війна. Війна, яка ще не закінчилася.