Тут мені хотілося б навести витяги із «Записок» колишнього заступника редактора «Нового світу» А.І. Кондратовича, складених ним на основі бесід з Твардовським ... З запису від 26.12.1968 р.: «Другий день А. Т. говорить про рукопис Лагунова: Дивно, що всюди є люди, які щось риють, шукають, знаходять, хоч ніхто їх не змушує цього робити. Навпаки. Нічого вони зараз за це не отримають. Ось і Лагунов із таких. Він шість років копав і відкопав щось на кшталт Пугачівського бунту в 1921 році. Антонівщина, про яку в нас багато писали, не йде в жодне порівняння із повстанням зауральських, сибірських мужиків. Про нього в наших історіях жодного слова. І причина цього ясна: масштаби повстання ні з чим не порівняти. По суті це був мужичий бунт – «безглуздий і нещадний». Можливо, тому про нього мовчать, що його важко підвести під куркульське повстання чи есерівський заколот, хоч і кулаки, і есери там були. Та й масштаби повстання ні з чим не можна порівняти, що, хоч як це парадоксально, змушує забути його».