Висланий владою з Радянського Союзу в 1972 році і удостоєний Нобелівської премії через 15 років, Йосип Бродський багато в чому продовжував велику традицію поета-вигнанця. Однак роки, проведені далеко від батьківщини, не зробили його самітником. Хоча він так і не повернувся до свого улюбленого Ленінграда, він міг вільно подорожувати світом і писати про нього. У центрі уваги автора монографії – аналіз віршів та есе Бродського про Мексику, Бразилію, Туреччину та Венецію. У прагненні оскаржити уявлення про Бродського як провідного емігрантського поета і спадкоємця європейського модернізму, С. Турома занурює досліджувані матеріали в незвичний контекст сучасного травелога. Автор бачить у дорожніх нотатках Бродського його реакцію не лише на своє вигнання, а й на постмодерністський та постколоніальний ландшафт, що спочатку сформував ці тексти. С. Турома прокреслює раніше не досліджену траєкторію еволюції поета від самотнього дисидента до уславленого літератора і пропонує новий погляд на геополітичні, філософські та лінгвістичні передумови його поетичної уяви. Санна Турома – науковий співробітник Олександрівського інституту університету Хельсінкі (Фінляндія).