У першій частині статті будуть розглянуті питання щодо методики, використаної групою дослідників Європейського університету в Санкт-Петербурзі в ході роботи над проектами «Блокада в долях і пам'яті ленінградців» та «Блокада Ленінграда в індивідуальній та колективній пам'яті жителів міста». Я зупинюся на основних принципах відбору інформантів та виборі методики інтерв'ювання (пов'язаному з цілями та завданнями дослідження), на тих змінах, які ми внесли в поставлені перед нами завдання під час роботи над проектами. Крім того, будуть описані ситуації та сценарії проведення інтерв'ю, принципи транскрибування (письмового розшифрування отриманих аудіозаписів) та зберігання колекції усних спогадів в архіві Центру усної історії ЄУ СПб. Друга частина статті буде присвячена аналізу особливостей передачі травматичного досвіду в біографічному інтерв'ю приклад двох оповідань-спогадів свідків блокади. У першому інтерв'ю трагічний досвід послідовно виключаються респондентом із біографічної конструкції. Інше інтерв'ю є характерним прикладом реалізованої можливості вербальної передачі досвіду, пов'язаного зі зміщенням етичних норм у гранично екстремальних умовах, в оповіданні, близькому до сповідального.