Книга історика-архівіста Н.Ю. Болотиною (доцента РАНХіГС) розповідає про блискуче життя найсвітлішого князя Г.А. Потьомкіна-Таврійського, видатного адміністратора і полководця другої половини XVIII століття. Про Потьомкіна писали багато. Незвичайна людина, неординарна особистість, найсвітліший викликав різні емоції і у сучасників, і у нащадків. Одні говорили лише про гідності та заслуги Григорія Олександровича, інші називали головними якостями князя лінощі та східний деспотизм. Найсуперечливіші думки можна й донині почути про «чудового князя Тавриди». Потьомкін не був ідеальною людиною, його охоплювали сильні пристрасті, немислимі бажання, які він умів блискуче здійснювати. Недоброзичливці стверджували, що діяльність Потьомкіна шкідлива для країни, а імператриця Катерина II, головна його покровителька і захисниця, не втомлювалася дякувати своєму фавориту за працю на благо Вітчизни.